Теплого вересневого дня група підводних археологів та дослідників кип'ятила воду для чаю на своєму багатті на березі Дніпра, намети стояли на піщаному березі. Вони були на третьому тижні археологічної експедиції у водах навколо Хортиці — скелястого острова завдовжки 12,5 км і завширшки 2,5 км, що лежить трохи нижче за течією від міста Запоріжжя, на південному сході України.

Високо над островом пролунав дрон «Шахед». Український перехоплювач і стрілецька зброя з землі намагалися, безуспішно, збити його. Археологи проігнорували це. Це звичайне життя за 45 км від зони бойових дій у війні Росії проти України.

Олена Дзнеладзе, старша наукова співробітниця Інституту археології України, показала їхні вражаючі знахідки: ріг оленя бронзової доби, кінець якого оброблено як інструмент для нанесення візерунків на кераміку або шкіру; уламок кераміки, ймовірно, виготовленої скіфами, стародавнім кочовим народом степу; фрагмент візантійської амфори; якір XVIII століття.

Найбільш вражаючим, однак, був цілий човен, видовбаний з одного стовбура дерева і чудово збережений завдяки тисячолітньому зануренню в річку — один із багатьох чудових суден, включаючи військові кораблі XVIII століття, виявлених у цій частині Дніпра. Команда планувала підняти його з річки наступного дня.

Разом із сусідніми меншими островами Хортиця становить природний і історичний заповідник — місце глибокого символічного значення для національного наративу України як перша твердиня запорозьких козаків, зі слідами людського життя, що сягають мезоліту.

Хортиця лежить на початку великого ландшафту, відомого як «великий луг». Ця територія площею 2155 кв. км була, між будівництвом греблі Нової Каховки в 1950-х роках і до 6 червня 2023 року, вкрита водосховищем. Того дня 30-метрова висока, 3-кілометрова споруда була підірвана — за словами більшості аналітиків, росіянами.

Не стримувані греблею, води водосховища — 18 кубічних кілометрів — вилилися зі свого ложа і з ревом помчали вниз за течією, створивши гостру гуманітарну кризу, оскільки їхні води затопили міста та села на обох берегах річки та з обох сторін фронту.

Однак тепер гучна група істориків, натуралістів, екологів та археологів хоче, щоб цю територію «великого лугу» було захищено як об'єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО за її цінність як природного та культурного середовища. Колишнє ложе водосховища з приголомшливою швидкістю відновилося до чогось схожого на свій доперебний стан: середовище водно-болотних угідь, луків та островів, багато населене слідами тисячоліть людського життя. Греблю, кажуть експерти, ніколи не можна відбудовувати.

Понад 100 українських НУО офіційно підтримують цю заявку. Лист про наміри було надіслано до ЮНЕСКО, і запитано співпрацю з Міністерством культури України. Але інші інтереси захочуть побачити греблю відновленою, а водосховище відтвореним, щоб зрошувати південні сільськогосподарські землі України. Незабаром після її руйнування український уряд створив пілотний проект з державною гідроенергетичною компанією «Укргідроенерго» для підготовки ґрунту для її реконструкції після закінчення війни.

Валерій Нефедов, який очолює команду археологів на острові, є одним із тих, хто наполягає на збереженні «унікального історичного та природного середовища», що знову з'явилося. У 1999 році підводний археолог [знайшов] військовий корабель початку XVIII століття в цих водах, тепер у Музеї навігації на острові. І влітку 2023 року він був одним із перших, хто ступив на територію площею 2155 кв. км, відкриту осушеним Каховським водосховищем.

Нефедов служив в армії 6 червня 2023 року в Донецькій області і швидко почув новину про руйнування греблі Нової Каховки. Для нього була певна іронія: з 1990-х років він наполягав на поступовому демонтажі греблі.